Піккардійська Терція - Дороги
Заскриплять поїзди із вокзалів заплаканих,З манускрипту небес обірветься печать.Доки вітер жене снігурів переляканих,Доти з срібних сторіч, наші кедри мовчать.А дороги, дороги скоряються дорого,Може є десь котрась, без розлук, без розлук.Хай застигне на склі вічний помах - до скорого,І метнеться земля під колесовий стук.І коли вишина журавлиними клинами,Вперше скотиться вниз на летючі кущі.Тихо станеш дощем і запахнеш калинами,І підеш звідтіля, так, як ходять дощі.А дороги, дороги скоряються дорого,Може є десь котрась, без розлук, без розлук.Хай застигне на склі вічний помах - до скорого,І метнеться земля під колесовий стук.А дороги, дороги скоряються дорого,Може є десь котрась, без розлук, без розлук.Хай застигне на склі вічний помах - до скорого,І метнеться земля під колесовий стук.
Просмотры: | 375 |
Добавлена: | 29 июля 2017 |